| Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] > | Off topic: Сучасна українська поезія Thread poster: Jarema
|
|---|
Jarema 
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Lacrimoso.
Безмовно плаче рань імлиста-
Початок млявий падолиста.
Затаврував небесний фон
Володар смутку - Скорпіон.
Набряклі хмари капюшона
Насунули на Скорпіона -
Не бачив він, як кола Данте
Проходили прадавні анти.
О тій порі талан і ласка
... See more Lacrimoso.
Безмовно плаче рань імлиста-
Початок млявий падолиста.
Затаврував небесний фон
Володар смутку - Скорпіон.
Набряклі хмари капюшона
Насунули на Скорпіона -
Не бачив він, як кола Данте
Проходили прадавні анти.
О тій порі талан і ласка
Наперегони із фіаско.
Ще й досі чую срібний дзвін
І марно б`юся навздогін...
Мого прологу журні дні
Тавром на небі й на мені.
////
Церква над ставом -
Свічка поставлена;
Бані намолені
Сліз, ворожінь,
Fleur* вітражів,
Грона ламкі
Висхлих блаватів,
Пахощів патина...
Церква над ставом -
Давній естамп.
*квіти (фр.)
/////
* * *
Ні думок, ні чуттів, ні вражень -
розчинилось, розпалось, відквітло...
лиш душа в повномісячнім світлі,
наче гість перемерзлий, небажаний;
промінь-спис крижаного сардоніксу
завиломується, мов на треку,
перетворились на комікси
химери Тулуз-Лотрека;
та в годину, коли по гостях,
кажанів білосяйна варта
виокреслює крилами гострими -
комедія дель арте!*
*комедія масок.
* * *
Диригент або біс, або геній,
та все вужчає шкіра шагрені;
коли біс, то молю - відпусти,
бо несила тягар цей нести;
але ж геній - той самий біс;
наче Фавсту, життя на "біс"
чи повторить, уклавши угоду,
чи поверне кохання й вроду,
душу й тіло забравши в оренду?..
отакий хеппі-енд zu Ende? ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Ганзенко Олексій | Jul 30, 2009 |
Наобіцяй мені Обіцяного Краю,
Що в ньому рік молочних понад край.
Сподобиш: я ще скибку з нього вкраю,
Либонь не вкраду… дармо не карай…
Я сто століть не чув погук Побіди,
Лише плачів скородив гами альт.
В новім Єгипті зводять піраміди
І я лупаю бро�... See more Наобіцяй мені Обіцяного Краю,
Що в ньому рік молочних понад край.
Сподобиш: я ще скибку з нього вкраю,
Либонь не вкраду… дармо не карай…
Я сто століть не чув погук Побіди,
Лише плачів скородив гами альт.
В новім Єгипті зводять піраміди
І я лупаю бронзою базальт.
Та альт умре. На здогад манускрипту
Залишать скрик наднільські плаксії.
Всі десять кар, що ти післав Єгипту,
Чомусь на плечі падають мої.
Бо в нас отут лишень царів долини,
Прегарні труни вибраних мерців.
Твоїх рабів забронзовілі спини,
Неначе брук під шинами тельців.
Бо в нас отут безживні брязки блиску,
Крізь дику ніч − істерика вогнів.
Хіба знайдеш із хлопчиком колиску,
Коли в паркани вже затисли Ніл?
Ізбляклий Ра прилип до небокраю…
В чужих богів не вижебрать добра.
Наобіцяй мені Обіцяного Краю
На західному березі Дніпра…
***
Ізбляклий Ра прилип до небокраю…
Тесальник брил в пустелі я вмираю,
В притінкові кривавої гори.
Вона зп’ялась вже ген до половини.
Мене потовк наглядач без провини,
Немовби кедра вилупив з кори.
Та дивина: вже й той житець шеолу.
Його забив, діставши шаблю голу,
Один вояк, й утік тії ж пори.
Казали, буцім звуть його Мойсеєм,
Із наших він, але з нагоди сеї
Мені вже Сущий втіхи не створив.
Звідкіль прийшов ти, рабський рятівниче?
Життя кладу − Ягве тебе покличе
На відшуки Аврамових дубів.
Марнота все − не знати вам свободи,
Скоріше Ніл заверне жовті води,
Бо волі дух убійний для рабів!
Ми триста літ чужі плекали добра,
Відколи Йосип, гетьман прехоробрий,
Цареві в пояс голову схилив.
Даремно ж ти вихнув жалом домахи:
Рабові втіха − пригірщ соломахи
Та куций сон про давню тінь олив.
Яка ж ти чорна, кров каменотеса.
З пісків Сахари, сяйних, наче плеса,
На запах твій підкрався скорпіон.
Пустельний кат, вірніший ніж Феміда.
Рабові склепом стане піраміда,
Немов той раб − всерабський фараон.
***
Не тече вже між пальців пісок, що відлічує лічені й вічні.
Не тече вже пісок, бо огруддя червонить його нетривких капілярів.
Не тече,
Не рече,
Гніт мордує плече;
Думка зойкне, втече
Од розтрощених вщерть,
Тих, рожевих колись, окулярів…
Не тече гіркота з ката вуст, як в кота,
Що лизнув потай з глека сметани.
З глека виллято вміст,
Кат човгнув на поміст…
На верхівці верби дике сонце жило.
Помолитись якби, аж до кого – жало
Хто з грудей суховір’я дістане?
Не тече вже між пальців пісок, що співав, опадаючи в сутінь.
Не тече вже пісок, на верхівці верби не співає приручене сонце.
Гаряче,
Гаряче…
Кат підставить плече.
Засльозить, запече…
Хай – жало не втече
Між огруддя тонких капілярів.
Серця випито вміст,
Брязне скло на поміст
З тих, рожевих колись, окулярів…
Не тече вже між пальців пісок – ним дбайливо впорошено плаху.
Не тече вже пісок, мертве сонце кричить,
На верхівці вербовій прикуте:
„Не благай – не втечем!”
Чом же так, не мечем?..
Направляє мовчун лезо бритви.
Ловко скропить зело…
Перше вийміть жало! –
Не життя вже прошу – лиш молитви! ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Понасенко Артем | Jul 30, 2009 |
я ловлю
хвилі радіо,
раз за разом
перебираючи
їх нитки
у пошуку
родзинок
для своїх
вух,
та зрештою
зупиняюсь
на білому шумі,
де замість нот
лише шепіт
і ще
дещо...
***
лушпиння цибулі
приховують у собі
сто... See more я ловлю
хвилі радіо,
раз за разом
перебираючи
їх нитки
у пошуку
родзинок
для своїх
вух,
та зрештою
зупиняюсь
на білому шумі,
де замість нот
лише шепіт
і ще
дещо...
***
лушпиння цибулі
приховують у собі
сторінки книг,
що вражають нас до сліз
***
янголи не палять
квітів,
що зів’яли
у листі
барбарисових цукерок,
липких пір’їн,
де запалена
ватра
випускає
хмари
у плав неба,
між гілля,
заплетене
коріння,
що давить дерева
у сік
нектару роси,
краплин
зів’ялих
крил ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
Джаз трансформаторних станцій
На дві тисячі сотому кроці п`янкого
мовчання.
У саду, не Едему, а світу асфальтно-
земного
Ти зірвеш мені яблуко сорту... хай буде
“Пізнання”
Ну і стиха промовиш лише лаконічне
“Смачного!”
Цього року дерев�... See more Джаз трансформаторних станцій
На дві тисячі сотому кроці п`янкого
мовчання.
У саду, не Едему, а світу асфальтно-
земного
Ти зірвеш мені яблуко сорту... хай буде
“Пізнання”
Ну і стиха промовиш лише лаконічне
“Смачного!”
Цього року дерева вродили рясніше, ніж
люди
(Купідон добре цілився, тільки здебільше у
скроню),
Ми ще поки живі, в охоронцях – бетонні
споруди,
Ну а може, прибульці сузір’я “Сріблястих
пеонів”.
Стеариновий вечір, як фатум усіх
передбачень,
Захлинеться в неоні, на жаль, але що тут
такого?
Алгоритми любові не мають доведених
значень,
І на пошті згубили послання від Духа
Святого.
Мегаполіс – в угарі. Відмінено букви
Законів,
Вільнонайманий дощ перекреслює списки
вакансій,
Водостоки затверджені небом на роль
саксофонів –
Всі
бажаючі
слухають
“Джаз
трансформаторних
станцій.”
****
Perpetuum Mobile
довічна конфронтація
світла і темені,
тротиловий ранок
сонцем вибухне,
настінний живопис
дикого племені
по нас залишиться,
а поки – видихни
все, що примарилось
у стані сомнамбули,
коли інші, “нормальні”
зростом міряли
горизонтальну відстань
від “аз” до “фабули”
і тінь від місяця,
пошматовану звірами,
які не знали
жалю і сумніву,
і нехай на нас вони
були схожими,
а може то ми
злу присутньому
несли данину
з очима Божими.
****
Безсоння без сонця,
В уяві прострацій -
У черзі за киснем
До Вищого суду.
Сади Гетсиманські
Під луни овацій
Згорають в багаттях
Зомбованих вуду.
Пустеля під стелю
Насипле бархани,
Безплатним кіно –
Міражеві видіння,
У світлі вікна
Промайнуть каравани,
Крізь пальці донизу –
Пісок, як насіння.
Оази, де Азій,
Європ і Америк
Розмито кордони
Глибинами моря.
Нові Атлантиди
Військових істерик
Поволі розтануть
В пилу і покорі.
Безсоння без сонця
У сни полетіло.
В Едемських садах
Вже не яблуні – груші...
Від бруду ще можна
Очистити тіло,
У пральних машинах
Не вимити душі. ▲ Collapse
| | |
|
|
|
| Мірек Боднар, «Пожертва на світло» | Aug 14, 2015 |
діти осені пахнуть стеблами кукурудзи, димом паленого бадилля і каштанами.
засмаглі й худі, втомлені, щойно з дороги,
в запилюжених черевиках, з крихтами тютюну і хліба в кишенях,
з горіхами в кулаках,
стоять в призахідному сонці, що золотить дерева,
і дивлят�... See more діти осені пахнуть стеблами кукурудзи, димом паленого бадилля і каштанами.
засмаглі й худі, втомлені, щойно з дороги,
в запилюжених черевиках, з крихтами тютюну і хліба в кишенях,
з горіхами в кулаках,
стоять в призахідному сонці, що золотить дерева,
і дивляться кудись за горизонт.
поглянь на їхні спокійні обличчя, розважливі рухи,
поглянь, скільки світла в їхніх очах,
відчуй, якою тишею сповнені їхні легені.
кожен з них чує свій голос скорботи,
елегійний, мінорний,
який змушує їх зупинитися врешті-решт і передихнути.
вони пам’ятають запахи всіх квартир, де їм доводилось жити,
вони знають, що найперше, із чим потрібно вживатися, це запахи,
вони вміють розрізняти найтонші коливання повітря,
простору, потоки вітру.
тепер і я з ними стоятиму, освітлений стробоскопом літа,
опромінений радіацією осені,
вдихатиму запаморочливо-терпкі випари ефіру,
палитиму сухе листя,
намагатимусь відтягнути смерть,
пробуватиму чимскоріш її наблизити.
Мірек Боднар, із поетичної збірки «Пожертва на світло»
http://starylev.com.ua/pozhertva-na-svitlo ▲ Collapse
| | | |
***
Шкільні дерева: горіх
ми були молодими
і добре ставилися до смерті
хоча й ранили горіх камінням чи палками
а тепер мені гидко на тебе дивитися
мені гидко спостерігати старіння
мені гидко я не бачу в цьому нічого красивого
чи хоча б мудрого
мо�... See more ***
Шкільні дерева: горіх
ми були молодими
і добре ставилися до смерті
хоча й ранили горіх камінням чи палками
а тепер мені гидко на тебе дивитися
мені гидко спостерігати старіння
мені гидко я не бачу в цьому нічого красивого
чи хоча б мудрого
моя горіхова труна стає колискою
у яку я тебе вклав і вперше поцілував
потім кохав тебе аж до весни
а тепер ти й не згадаєш як мене звати
ведеш за руку дітей до школи
…не ведеш
але колись поведеш
наступаєш на горіх у зеленій шкірі
а він розчавлюється білим мозком –
і ти піднімаєш одне зерно яке вціліло
оббираєш гірку як рогівка шкірку
Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія»
http://starylev.com.ua/metrofobiya ▲ Collapse
| | | |
Груша
трохи меду на губи
і буде покута
за солодке зітхання
голублення
притулися хутчій
до малої зозульки
що розносить у глечику
жовті меди
як же меду
тобі не спивати
та ж літо
онде грушу обняло
вагітну жону
день до дня
і доло�... See more Груша
трохи меду на губи
і буде покута
за солодке зітхання
голублення
притулися хутчій
до малої зозульки
що розносить у глечику
жовті меди
як же меду
тобі не спивати
та ж літо
онде грушу обняло
вагітну жону
день до дня
і долоні до лона
медами
наливаються глечики жовті
на гіллі
Мар`яна Савка, з поетичної збірки «Пора плодів і квітів»
http://starylev.com.ua/pora-plodiv-i-kvitiv ▲ Collapse
| | | |
***
ІСХОД
сходить сонце й заходить (ц) екклезіаст
сходить сонце й ісходить (ц) це вже я
ми безумні в словах як вони у нас
тільки їх не відріжеш як голову короля
я не маю сумнівів у столі
хіба в назві «пудельце» і назві «хліб»
бо коли умирають люди і коро... See more ***
ІСХОД
сходить сонце й заходить (ц) екклезіаст
сходить сонце й ісходить (ц) це вже я
ми безумні в словах як вони у нас
тільки їх не відріжеш як голову короля
я не маю сумнівів у столі
хіба в назві «пудельце» і назві «хліб»
бо коли умирають люди і королі
залишаються ці слова й барабанний дріб
я омега-ц ц-ц-ц зета зет
я шукав замінник до слова «смерть»
та найближчим до нього було «ісход»
альфа сходить – вже місяць на голові
наче сходження крапки з-над букви і
я не в змозі стримати цих істот
Мирослав Лаюк, із поетичної збірки «Метрофобія»
http://starylev.com.ua/metrofobiya ▲ Collapse
| | |
|
|
|
***
Вмочила цвіт акація при ночі
у чорну плав, у великодню плав.
Її торкнули співи парубочі,
найперший схлип дівоцького тепла
гілки обмарив, леготом оббризкав,
не погасив, а тільки обірвав.
А за рікою перебите військо
неначе в ями, падало в слова,
щ... See more ***
Вмочила цвіт акація при ночі
у чорну плав, у великодню плав.
Її торкнули співи парубочі,
найперший схлип дівоцького тепла
гілки обмарив, леготом оббризкав,
не погасив, а тільки обірвав.
А за рікою перебите військо
неначе в ями, падало в слова,
що ними я тримав, але не втримав.
Що ними знав я, та хіба я знав...
Лечу, як попіл, мислями нагими
у чорну плав, неподоланну плав.
Сергій Осока, з поетичної збірки «Небесна падалиця»
http://starylev.com.ua/nebesna-padalycya ▲ Collapse
| | | | | Ірина Старовойт | Sep 30, 2015 |
***
До солоного поту маловмілі натрудиш руки,
щоби черство дійти до постелі і так упасти.
Розпирає легені легенька крихта розпуки –
так чекають штафети чи ще якої напасти.
Призупинена смерть проступає рубцем на тілі.
Каламутиться кров, ледве шкіра кості т... See more ***
До солоного поту маловмілі натрудиш руки,
щоби черство дійти до постелі і так упасти.
Розпирає легені легенька крихта розпуки –
так чекають штафети чи ще якої напасти.
Призупинена смерть проступає рубцем на тілі.
Каламутиться кров, ледве шкіра кості тримає.
Залишається шанс проявити себе на ділі,
але досить діткнути – і діла уже немає.
Якщо в с е наперед, тоді пощо людей натягати?
Нащо гнізда лишати? В черешневу денцівку дути?
Доки зможеш триматись чогось, чого варто триматись,
до солоного поту маловмілі трудитимеш руки.
Ірина Старовойт, із поетичної збірки «Гронінгенський рукопис»
http://starylev.com.ua/groningenskyy-rukopys ▲ Collapse
| | | | | Василь Симоненко | Sep 30, 2015 |
***
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій... See more ***
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скабри по краплині
Я тобі закохано віддам.
Василь Симоненко ▲ Collapse
| | | | | Катерина Калитко | Sep 30, 2015 |
***
Озирнешся назад і відчуєш у горлі сіль.
Жовтий змій вогняний лежить на даху костелу.
Сад за домом шумить. Шум подібний на голосіння.
Завтра вийдеш у сад, а він тобі не зацвіте.
Завтра глухо тобі співатиме дзвін великих пожеж,
завтра річка твоя закипить і ... See more ***
Озирнешся назад і відчуєш у горлі сіль.
Жовтий змій вогняний лежить на даху костелу.
Сад за домом шумить. Шум подібний на голосіння.
Завтра вийдеш у сад, а він тобі не зацвіте.
Завтра глухо тобі співатиме дзвін великих пожеж,
завтра річка твоя закипить і стане кривава.
Сни тривожні над ранок, і ранок тривожний теж.
На листку винограду завмер величезний равлик.
Завтра вийдеш на станцію – потяги, поспіх, пил,
так бентежно, неначе війна.
Між чужих усіх
заговориш до когось – у голосі скрипне сіль.
І велика пожежа на серці.
А поки – спи.
Катерина Калитко, із поетичної збірки «Катівня. Виноградник. Дім»
http://starylev.com.ua/kativnya-vynogradnyk-dim ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
ти ялозиш у кріслі балконному
й кажеш:
«диви, знову Марс
засвітився так сильно
над місяцем,
мов червоний апостроф!»
так, він справді знову висить
і ледь чутно гуде,
проколоти завжди готовий
будь-яку хмару,
будь-яке слово,
будь-який сон,<... See more ти ялозиш у кріслі балконному
й кажеш:
«диви, знову Марс
засвітився так сильно
над місяцем,
мов червоний апостроф!»
так, він справді знову висить
і ледь чутно гуде,
проколоти завжди готовий
будь-яку хмару,
будь-яке слово,
будь-який сон,
проте схоплюєшся і тікаєш
під символічний затиш-захисток стін
ти не від нього,
а від нічного метелика,
пухнастого і дурного,
наостанок забравши й кішку
щоб не стрибала
вслід кажанам,
але вона –
стрибатиме вічно,
фарбуючи ув очах своїх ртуть
у колір
апострофа місячного. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER
І нічого не поміняється. Літо прийшло – і так само стихне.
А ти лежатимеш горілиць на зелених карпатських схилах
із тим, кому за жодних обставин не віритимеш до кінця.
Спека протримається трохи довше, ніж ти би хотіла,
і на початку вересня, вимучена і тонка, �... See more І нічого не поміняється. Літо прийшло – і так само стихне.
А ти лежатимеш горілиць на зелених карпатських схилах
із тим, кому за жодних обставин не віритимеш до кінця.
Спека протримається трохи довше, ніж ти би хотіла,
і на початку вересня, вимучена і тонка, відірвеш його від повій,
торкнешся його зап'ясть – а він такий гарячий від Бога –
здається, тільки поглянь, і займеться, немов сухостій.
І тоді згадаєш мене – справжнього і дощового.
А я, власне, як жив без тебе так і живу,
але часто про тебе думаю, час від часу купую JackDaniel's
рідко буваю вдома, курю Галуаз і траву,
і відбиваюсь від тих, хто мене називає генієм.
А я, власне, як жив без тебе так і живу, кохаюся із усіма підряд.
Так само пишу тобі часом, дзвоню на старі недіючі номери,
розмовляю із оператором, приймаю якийсь недіючий препарат
і засинаю, неначе малюк, на рахунок «три»
І спробуй сказати, що я граю якось нечисто –
я просто не лізу та не виламую ліній твого життя, як іншим.
Звичайним дощем стирчу від початку осені у твоєму місті,
і дивлюсь як тобі без мене стає щохвилини гірше. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 01:42
Member (2003)
German to Russian
+ ...
Moderator of this forum TOPIC STARTER | Любомир Серняк | Sep 2, 2018 |
ця літня ніч скинула з себе
всю одіж
стоїть перед нами
нага ніби гора
яка обв‘язалась паском подиху
і сухожиллям заходів сонця
така неможлива що
я боюсь у неї увірувати
і злякати боюсь
тому не засну допоки останнє
вікно з багатоповерхівки
буде світити у озеро доторків
її півмісячні очі
смутні.
| | | | | Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія | TM-Town | Manage your TMs and Terms ... and boost your translation business
Are you ready for something fresh in the industry? TM-Town is a unique new site for you -- the freelance translator -- to store, manage and share translation memories (TMs) and glossaries...and potentially meet new clients on the basis of your prior work.
More info » |
| | Wordfast Pro | Translation Memory Software for Any Platform
Exclusive discount for ProZ.com users!
Save over 13% when purchasing Wordfast Pro through ProZ.com. Wordfast is the world's #1 provider of platform-independent Translation Memory software. Consistently ranked the most user-friendly and highest value
Buy now! » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukraine
